Чорнобиля дзвони над світом пливуть…

Вже 32 гірких роки ми живемо у післячорнобильській ері, під знаком зловісної зірки Полин. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це нестерпний біль і наша пам'ять.

Напередодні трагічної дати працівники центральної бібліотеки з метою вшанування пам'яті жертв Чорнобильської трагедії та віддаючи шану учасникам ліквідації наслідків катастрофи, провели годину пам'яті "Болем Чорнобиля серце болить” у ДПТНЗ "Білоцерківський професійний ліцей”.

Бібліотекарі підготували літературно-поетичну композицію "Атомом розтерзана весна”, в якій відтворили хронологію подій квітня 1986-го, згадали героїв-пожежників, які першими вступили у вируюче полум'я, рятуючи людство від ядерної смерті, розповіли про масштаби соціально-економічної катастрофи, спричиненої аварією на ЧАЕС.

Учні ліцею натхненно прочитали вірші про Чорнобиль Ліни Костенко, Миколи Сингаївського, Надії Гаврилюк, Петра Перебийноса.

Присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих в аварії.

Поділитися з присутніми своїми спогадами про ті страшні дні завітав до ліцею ліквідатор аварії, наш земляк Петро Іванович Войцехівський, котрий у 1986 році працював командиром відділення Білоцерківської воєнізованої пожежної частини №3. Він у самому пеклі аварії героїчно виконував свій обов'язок. Учні із захопленням слухали розповідь мужнього ліквідатора про білоцерківців, які з перших днів після катастрофи приєднались до робіт по ліквідації її наслідків. Близько 5-ти тисяч білоцерківців стали її ліквідаторами.

Справжній героїзм у приборкуванні вогню над зруйнованим 4-тим енергоблоком виявили наші пожежники. Усього їх було 42, але особливо відзначилися п'ятеро: Георгій Володимирович Нагаєвський, Сергій Вікторович Бовт, Михайло Олександрович Дяченко, Микола Омелянович Павленко та Петро Іванович Войцехівський. У ніч із 6-го на 7-ме травня вони добровільно взялись відкачувати з-під реактора "важку” радіаційну воду. Завдання було одним із найвідповідальніших. Розпечений до 3000 градусів реактор завис над басейном із радіаційної води глибиною 3 м. Якби під вагою 5000 тонн мішків із піском та свинцем, скинутих із вертольотів, він завалився, то стався б ще один вибух потужністю водневої бомби. Тоді б у радіусі 200 км були б суцільні руїни, а в радіусі 800 км. зона відчуження.

Без відпочинку, не маючи відповідного спорядження, ризикуючи здоров'ям і життям, наші земляки в пекельних умовах, які можна порівняти тільки з атомною війною, за 32 години, зуміли відкачати 72тис. кубометрів "важкої” води. Відважні дії пожежників дістали найвищу оцінку урядової комісії – вони були нагороджені орденами Червоної зірки.

Вражені спогадами Петра Івановича, юнаки змогли ще раз замислитись над масштабами Чорнобильської катастрофи та задуматись над відповідальністю кожного перед наступними поколіннями, щоб таке вже ніколи не повторилося. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими і перед пам'яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

Любов Вилегжаніна,

Ольга Соломаніна.