• Піснею звеличує душу

    Нова книжка поета і композитора Анатолія Кульчицького „Пісні, як люди, мріють і живуть...", що побачила світ у видавництві „Буква" Київського творчого об`єднання „Культура", приваблює широтою ліричного діапазону й свіжістю мелодій. У ній заслужений працівник культури, член Президії Українського фонду культури, лауреат Міжнародної премії імені В.Винниченка та літературно-мистецької піремії імені І.Нечуя-Левицького;представивши на суд загалу сто пісень, зумів якнайповніше виявити свій оригінальний композиторський і поетичний талант. Пропонуємо Вашій увазі, шановний читачу, передмову до цієї книжки поета-академіка, Героя України Бориса Олійника.


    Піснею звеличує душу

    Ріка нашої національної духовної культури живиться притоками, джерелами, струмками всієї України. Відтак, стереотип, що все, позамежне столиці — провінція, абсолютно неспроможний. Все залежить від особистостей, передусім — творчих.

    Скажімо, чи повернеться у когось язик назвати провінцією Білу Церкву, освячену іменами Шевченка, Пушкіна, Шолом-Алейхема, Нечуя-Левицького, Паустовського, Курбаса, цілої когорти сучасних митців, які дадуть фору багатьом столичним? Та взяти хоча б патріарха нашої словесності, письменника першої руки Віктора Міняйла чи того ж поета-пісняра і композитора Кульчицького. Саме про нього й піде мова.

    Анатолій Іванович належить до того крила культуртрегерів, без яких духовна аура відчутно і збідніла б, і позбулась би сердечного тепла. Скільки його пам`ятаю, він завжди в дії: когось обстоює, когось обороняє і термосить начальство, аби не одвертало своєї парсуни від культури. До нього горнуться поети, музики й малярі не лише Білої Церкви, а й столичного граду. Видатний наш поет, прозаїк, сценарист і кінорежисер Микола Вінграновський не тільки глибоко шанував Анатолія Кульчицького як самобутнього поета і композитора, а й цінував, як вірного побратима, цікавого співрозмовника. І за першої ж нагоди кидав усе — і їхав до Білої Церкви, до Кульчицького.

    Стосовно ж пієтету Анатолія Івановича до Вінграновського — то тут можна говорити тільки епітетами в найвищому ступені. І по тому, як поет пішов за вічну межу, Кульчицький робить усе для збереження світлої пам`яті свого побратима. Нещодавно білоцерківці, значною мірою й завдяки старанням Анатолія, спорудили пам`ятник (до речі — перший в Україні) Миколі Степановичу.

    І за всіх цих та інших клопотів Кульчицький встигає писати вірші, творити музику й виступати з баяном на різних акціях. Нині він до свого першого сімдесятиліття підготував збірку, куди увійшло 100 його пісень. І це — лише мала дещиця із тих понад 500 музичних творів, шести вокальних циклів та десяти пісенних збірників, які благословив Анатолій Іванович у світ, до сердець читачів і слухачів.

    Це — не одноденки, це — серйозні речі. А інакше бути не могло, адже духовними батьками і наставниками його були наші незабутні Платон Майборода, Ігор Шамо, Олександр Білаш!

    Віншуючи Анатолія Кульчицького з ювілеєм, зичу йому щасливого творчого многоліття, і щоб ця книжка не останньою була! Будьмо, Анатолію Івановичу.

    Борис Олійник

    Літ.Україна .- 2009 .- 21 травня.-С.7



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше