«Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками…»

1932-1933… Голодомор… Найжахливіша трагедія українського народу в ХХ столітті. В цей час зникли сміх і дитяча радість, навіть зозуля перестала кувати, люди ходили чорні, мов ніч, а смерть літала всюди і накривала своїм мороком все нові і нові хати.

Ми повинні про це пам’ятати, доносити до людей правду про ті жахливі роки, розповідати підростаючому поколінню як їхніх предків більшовицький режим вирішив голодом поставити на коліна. Вони повинні про це знати.

Вечір-реквієм «Чорні крила Голодомору» був присвячений тим мільйонам українців, які нас не чують, але з нами їхні душі. Запалена свіча пам’яті, схилені голови в жалобі про тих, хто не вижив, не долюбив, в пам’ять про ненароджених… Страшні світлини тих часів, як свідки створення пекла на багатющій родючій землі.

Ніякі найсуворіші заборони не змогли викорінити з пам’яті народу спогади про голод. Так, боялися, але все ж, хай не всі, хай лише пошепки, передавали свої спогади про трагедію дітям, внукам… Так з’явилися перші дослідження, а потім і художні твори.

Книга «Кара без вини» Андрія Гудими – це його шана батькам. «Кара без вини» – це пам’ятник тим односельцям з маленького села на Вінниччині, які не пережили страшного випробування голодом (лише за три місяці голодомору померло 80 чоловік).

Андрію Дмитровичу було накреслено Богом – повинен написати про рідне село. І він це зробив і продовжує це робити. З якою любов’ю говорив шанований гість про батьківську землю, де знав кожен закуток, а всіх жителів села поіменно. Скільки тепла було в його словах про односельців, які згадували про ті страшні роки… Скільки потрібно було сили, мужності, сміливості, щоб пройти разом з невигаданими героями книги їхній хресний путь, і разом з ними пережити те страхіття…

Старшокласники БЗШ №5 вслухалися в кожне слово гостя: не дай, Боже, щось пропустити…

Хочеться вірити, що такі зустрічі і наша пам’ять згуртує нас, живих, дасть нам силу і віру для розбудови і процвітання рідної України.Нехай наша пам’ять буде гарантією того, що це ніколи не повториться.

Ганна Нагорна.

• 1 058
• 0

Поділись з друзями: