Білоцерківщина – край літературних талантів

Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилася, землі, на якій зросла. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, вивчати історію, мову, культуру. І тому одним із пріоритетних напрямків роботи бібліотек є краєзнавство. Доля подарувала нам щасливу можливість народитися і жити в одному з найкращих куточків України – місті Біла Церква.

Білоцерківщина – край літературних талантів. Познайомитися з літературною спадщиною письменників-краян до бібліотеки-філіалу № 6 завітав загін «Чумацький шлях» літнього табору БЗШ №21.

Василь Сухомлинський писав: «Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною і спустошеною».

Разом з бібліотекарем Людмилою Романюк діти поринули у безмежний літературний світ, створений талановитими земляками. Гості зацікавилися віршованою казкою Костянтина Климчука «Казка про козака Степана…», в якій розповідається про боротьбу козаків за рідну землю. Переживаючи неймовірні пригодиразом з героями казки, дітлахи вчилися в них любові до України і справжньому козацькому побратимству.

Про те, що розпочату справу потрібно виконувати до кінця, любити природу та навколишній світ, читачі дізналися з оповідання Ніни Опанасенко «Зачарована Катруся». Захопились присутні повістю Віктора Євтушенка «Юрась», переймаючись долею головного героя – вихованця школи-інтернату та виявили бажання самостійно прочитати цю книгу. У книгозбірні звучали вірші та колискові Володимира Іванціва, надруковані у книзі для дітей «Трички-брички», поезії Андрія Гудими «Настусині клопоти», де автор розкриває широкий світ дитячих уявлень і захоплень. Також вихованці табору залюбки слухали поезію Анатолія Кульчицького, де оспівується краса рідного міста.

Творча спадщина письменників-земляків – це духовний скарб нашого краю. Своєю творчістю вони збагачують наші серця гідністю, честю, життєвою мудрістю, красою до рідного краю. Після проведення заходу діти залюбки ділилися своїми враженнями від почутого, а Софійка Паламарчук виявила бажання прочитати свої перші віршики.

Світлана Шута.