• В серце, як в гарне небо зазирнула

    Люди, зустрічі з ними, думки про них і навколо них - це найкраще, що було і є в моїм непростім житті. Звідси філософія мого світогляду - і в найгіршому побачити щось гарне, і у найважчу хвилину вибудовувати свій дивосвіт, ім'я якому людина золота, Вітчизна...


    Золотіємо крилом

    Сьогодні моя душа раділа, ніби вперше спішила на побачення з коханою людиною. Але тут, у філії бібліотеки № 9, мала відбутись моя зустріч з шестикласниками ЗОШ№ 16. В залі - читальні я зразу потрапляю під здивування, захват яснооких школяриків. З усіх боків оточили враження - я в зачарованому колі! З тишею золотою. Тільки подихи... І прагнення порозмовляти з поетом, як з близькою людиною.

    Школярики прагнуть пізнати невідоме. Я прагну пізнати їх. Атмосфера зацікавленості, уважності бадьорить мене і моїх юних друзів. Атмосфера довіри, відвертих поглядів в мої очі зігріває - світло великого життя! - Спасибі! - вони кажуть мені... - За що? - хочу запитати їх, але не запитую, лише усміхаюсь солодко - так буває, коли душі спілкуються на рівні розуміння одне одного.

    Розуміння магічної сили слова, рядка, вірша поета, що здатні викликати уяву, образ. Ми разом творимо свято духу!

    Повертаючись додому, я подумки, як героїня К. Паустовського Дагні, котрій Едвард Гріг до 18-річчя посвятив музичну п'єсу, повторюю: - Слухай, життя, я люблю тебе!

    Люблю за пропахлу книгами й дитячими малюнками на стінах залу - читальню, за спілкування з колективом бібліотеки на чолі з Катериною Василівною Волинець, за мрії - фантазії юних друзів, за бажання дівчинки Каті - коли робили на пам'ять світлину, вона тихесенько попросила: - Будь ласка...Дозвольте відксерити вірш «В автобусі», він мені дуже сподобався.

    Я любила всіх - всіх! В школі почуттів-переживань-помислів веселкою єднались рідне українське слово, рідні душі та любов поета до себе: протягом години я була поетом з сонцем на вустах!

    І нічого, що ноги мої в туфельках задубіли...! нічого, що руки мої холодні - не слухалися мене...І нічого, що цокочу від майже зимової прохолоди зубами -може, ця дріж особлива, як провіщання на новий творчий порив?! Ти дитя і я дитя - В вічній спразі до життя! На любов, добро, тепло Золотіємо крилом. Не сповільнюймо свій лет

    В тихім сяєві планет. Чуєш, зірка просить: «Дай І мені ім'я! Адам* Обійшов мене...А ти Серцем й розумом дійди!" Спасибі, Доле...Ти не забула просурмити перемогу дню, в який ми з тобою вклали своє серце.

    * Адам тільки тоді став володарем світу, довіреного йому Богом, коли кожну річ позначив особливою назвою - нехай то буде рослина, комаха, птах... 6.10.2008. Ніна Опанасенко

    Юр`ївська земля .- 2009 .- 5 березня.- С.26



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше