Народи світу єднає казка!

Немає на світі людини, яку хоча б один раз в житті не зворушила чарівна казка, не підкорила задушевністю і веселістю, наївністю і мудрістю.

Казки різних народів глибоко національні, хоча в багатьох зустрічаються одні і ті ж сюжети. Вони є символом єдності народів, їхнього духовного зв’язку. Щоб краще ознайомити своїх користувачів з національними традиціями народів світу, працівники бібліотеки-філіалу №6 провели літературна-етнографічну подорож «Народів дружна сім’я».

«Озброївшись» казками, бібліотекар Світлана Шута вирушила до учнів 2-Б класу БЗШ №23 (класовод Ірина Пащенко). Легенди, прикмети, традиції, характери, релігія, кухня, географічне положення – яскраво відображені в казках народів світу. Мандруючи, діти вишукували схожістьказок. Так, африканська казка «Страшна гусінь» дуже схожа на українську «Козу-дерезу», білоруська «Пшеничний колосок» і угорська «Курочка, мишка та півник» – на українську «Півник і двоє мишенят». Бібліотекар порівняла казку «Бременські музики» зі словацькою «Як яйце мандрувало», боснійською – «Яйце-ватажок», болгарською – «Як друзі разом у лісі жили», англійською – «Як Джек ходив щастя шукати», угорською – «Мандрівники і вовки» та українською – «Телятко, кабан, півник, качур та вовки». Діти дізналися, що українська казка «Пан Коцький» схожа з угорською «Король Кацор», естонською «Лісова наречена», болгарською «Страшне кошеня»! В українській народній казці перегонивідбуваються між лисицею та раком, у німецькій – між їжаком та зайцем, а, скажімо, в кубинській – між черепахою та оленем.

Під час подорожі було весело і гамірно, бо кожен учасник заходу намагався продемонструвати свою обізнаність. А головне, вони усвідомили, що казки різних народів мають свої особливості, свій національний колорит, елементи побуту, певні географічні деталі. У казках присутня своєрідність національного характеру, побуту, одягу, звичаїв різних народів. Так прикметною рисою китайських казок вважається те, що дія там відбувається не десь, у хтозна-якому царстві, а в якійсь конкретній, «справжній» місцевості. Італійські ж казки своєю територією мають переважно море і гори, норвезькі – море, але – холодне, північне, африканські – джунглі й пустелю.

Усі народи здавна цінували виховне значення казки, адже вона несе в собі культуру, світогляд, стиль взаємин, цінності, моральні норми. Через казки дитина має можливість пізнати життя. Було б дуже добре, щоб, узагальнивши все найкраще, що маємо в царині світової казки, ми змогли продовжити освоєння нових, можливо, до кінця ще й не відкритих казкових материків.

Нехай казки всіх народів і всіх країн під гостинним українським небом гуртуються і єднаються!

Надія Гаврилова.