• Ганна Григорівна Нагорна: “Я вірю у долю...”

    ЛЮДИ НАШОГО ГОРОДКА

    Її оптимізму та життєвій енергії вистачає не на одне покоління читачів. Вдома вона – любляча мати та вірна дружина, на роботі – берегиня та примножувач духовних скарбів, якими залюбки цікавляться відвідувачі храму Книги. Знайомтесь, сьогоднішньою гостею нашої рубрики є завідувач філіалу – бібліотеки № 10 Ганна Григорівна Нагорна.


    - Ганно Григорівно, чому ви обрали саме інститут культури і професію бібліотекаря?

    - На мій вибір вплинули декілька обставин. Можливо на мене подіяла вся та атмосфера , яка була у нас в селі. Оскільки там, так би мовити, витав дух Симоненка, хоча ім`я його у ті часи намагалися замовчувати, не чути. До того ж , у сусідньому селі було видно хату ще одного поета, Петра Артеменка, який був розстріляний в 1941 році за підпільну діяльність. Можливо , і це теж вплинуло на моє рішення пов`язати життя із книгою. Думаю, мій вибір допомогла мені зробити перша вчителька російської літератури, яка працювала у нашій школі зовсім недавно, але змогла усім прищепити любов до літератури. Пригадую, коли я приходила в нашу сільську бібліотеку , мене завжди дивувала її бібліотекар, Галина Степанівна Минко, яка мене захоплювала вмінням швидко та вправно орієнтуватися у такій великій кількості книг. Ну і, безперечно, неодмінною причиною того , що я обрала шлях бібліотекаря, стала любов до книги, прищеплена мені ще змалечку. До речі, моя сестра також закінчила інститут культури за спеціальністю “бібліотекар”. В Казахстані пропрацювала 18 років директором обласної бібліотеки.

    - Своїй сім`ї вам теж вдалося привити любов до книги?

    - Так. Наша сім`я читаюча. Свого чоловіка я зустріла в білоцерківській бібліотеці.Донька Олександра теж багато читає. Хоча не пішла по моєму шляху, проте її спеціальність близька до бібліотечної: вона закінчила Ніжинський педагогічний університет.Вдома у нас велика бібліотека – близько 1,5 тисяч примірників. Збирання духовних скарбів у нашій родині започаткувала я. В сім`ю чоловіка я прийшла зі своїми книгами. Пригадую, перша книга. Яку їхня сім`я у мене побачила, це “Жінка з дитиною” А. Дімарова.Згодом збирати книги почала вся наша сім`я.

    - Як ви гадаєте, доля допомогла вам зустріти свого чоловіка у бібліотеці?

    - Так. Я вірю у долю, її ніяк не обійдеш.

    - Що найбільше цінуєте у людях, які вас оточують?

    - Найголовніше для мене – це чесність, порядність та працьовитість.

    - А вірних друзів маєте?

    - Так, я щаслива. Що вони в мене є. Я можу на них розраховувати і в радості, і в горі. Це Л. Болдіна, В.Куракіна, з якими познайомилися у товаристві книголюбів, та багато інших. Нас об`єднала любов до книги. А потім вже і інші спільні інтереси.

    - Скільки років ви працюєте у бібліотечній справі?

    - У бібліотеці № 10 працюю вже 12 років. А загальний мій трудовий стаж складає більше 30 років.

    - З ким вам цікавіше працювати: з дорослими читачами чи з дітьми?

    - Моя спеціальність – бібліотекар – бібліограф дитячої бібліотеки. І, можливо, тому я люблю працювати з дітьми і впливати на формування їхнього світогляду. Для дітей ми організовуємо безліч заходів. Постійно впроваджуємо нові форми роботи: вікторини, ранки, цікаві зустрічі. Проте не забуваємо і за дорослих читачів. Для яких організовуємо вечори з народознавства, зустрічі з надзвичайними постатями. Адже бібліотека для них – центр інформації та дозвілля.

    - Як ви гадаєте, ваша мрія у професійному спрямуванні збулася?

    - Думаю, так. Я люблю свою роботу, щаслива, що мене оточують цікаві люди.За період плідної роботи у бібліотеці побували такі видатні люди, як П.Загребельний, Б.Олійник, Рима Казакова, В.Брумель, М.Вінграновський...але я знаю, що сама б цього не досягла, якби не увесь колектив бібліотеки, дирекція бібліотечної системи.

    - Що б ви побажали читачам “Нашого городка”?

    - У першу чергу, добробуту і здоров`я. Щоб читали ваше видання, ну і, звичайно, нових зустрічей з книгою.

    БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА Народилася 21 грудня 1959 року на Полтавщині, батьківщині Василя Симоненка. Закінчила Тарандинцівську середню загальноосвітню школу. Після невдалої спроби вступити до інституту, за пропозицією завідувача районного відділу обласної культури два роки працювала в міській бібліотеці. В 1979 році вступила до тодішнього Державного інституту культури. В 1983 році його успішно закінчила і за направленням приїхала працювати у Білу Церкву в бібліотеку №7. З 1987 року до 1996 року працює в товаристві книголюбів на посаді відповідального секретаря. В 1996 році, за пропозицією П.І.Красножона та Т.Г.Білої, повертається до бібліотечної справи, приймає бібліотеку № 10 і працює у ній до нинішнього дня. Цього ж року учасниця народного вокального ансамблю бібліотечних працівників “ Калина”, лауреата міської літературно – мистецької премії ім. І.Нечуя – Левицького.

    БЛІЦ – ОПИТУВАННЯ За гороскопом – стрілець. Улюблений колір – зелений, синій. Улюблена пора року – весна. Хобі – читання, в`язання. Улюблена страва – голубці, галушки.

    Марина Цвірова

    Наш городок .- 2008 .- 17 липня .- С.10.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше