• На хвилі святкового піднесення

    (театральні роздуми пересічної глядачки)

    В котрий раз , побувавши в театрі ім.. П.К.Саксаганського, ми змогли переконатись у відомій істині: кадри вирішують все . Те ж саме приміщення, яке знало ще Леся Курбаса, ті ж самі прихильники театру, та сама сцена і глядацька зала, але зовсім інший дух, ніж кілька років тому.


    Дух творчості і постійного злету , дух натхнення і доброї енергії відчувається у нашому музично – драматичному театрі ім.. П. Саксаганського. І не тому, що він знову став обласним , а тому, що в ньому з`явилася людина , яка живе театром, якій він болить , яка віддає театрові свій живий розум , свої режисерські здібності , свій організаторський талант, свою безмежну любов, оригінальні задуми , всепоглинаючий запал та ініціативу. З його приходом почав відроджуватись Білоцерківський театр. Крок за кроком він втілює , здавалося б, фантастичні свої ідеї: щоб виховувати свого глядача , потрібно починати це з раннього віку. А для цього треба не акторам іти в актові зали навчальних закладів , а дітей привозити спеціальним автобусом на вистави в театр, щоб вони відчували його дух, пізнали його таїну, яка завжди манить і вабить до себе, звеличує духовно людину, робить її кращою.

    Починали грати для десятка відданих театралів, а зараз зал переповнений так, що яблуку ніде впасти, і не тільки на прем`єрах чи святковому концерті. Люди повірили в театр, відчувають потребу долучитися до театрального дійства. Хіба це не найкраща оцінка його керівникові В`ячеславу Ускову, який постійно дбає і клопочеться про молоде поповнення акторської трупи , про ветеранів театру, про збереження кращих традицій колективу, його гастрольну діяльність! Та хіба тільки цим переймається генеральний директор? Болить голова за матеріально – технічну базу, за життєві проблеми кожного, з ким працює.

    Його неспокійна вдача не дає прохолоджуватися нікому. А скільки задумів, мрій, планів! Щоб все це втілити у життя, потрібні сила, завзятість, неспокій і душевна теплота, без якої В`ячеслава Валентиновича не уявляють працівники театру. Все встигає. Скрізь поспіває , на все і всіх у нього вистачає часу . Завжди в русі: щось нове вигадує, фантазує, відновлює забуте, прагне вдосконалити все зроблене – у цих маленьких і великих клопотах весь він, вся його душа Актора і Режисера, Художника і Творця. Недарма до нього тягнуться люди, його підтримують і поважають, бо театр – це та справа, якою живе і дихає цей великий романтик – вічний слуга Мельпомени.

    Т.Біла, завідувачка відділу методичної та бібліографічної роботи міської ЦБС.

    Замкова гора. – 2008 .- 20 червня .- С.2



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше