• Пам`ятати, щоб жити

          Пам`ять серця … Пам`ять сивини … Пам`ять тих, хто не прийшов з війни… Пам`ять – категорія моральна. Вона, як нескінченна книга, її не можна переписати, її потрібно перечитувати, не пропускаючи жодної сторінки, інакше може повторитися жахіття, яке вогненним смерчем прокотилося Україною 75 років тому, огорнуло горем серця і душі, опалило кожну оселю, кожне життя. Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій землі.
          Та на превеликий жаль, ці жахіття, спровоковані кривавими амбіціями осатанілого сусідського правителя-диктатора ось уже два роки почасти тривають на сході нашої рідної неньки-України.
          Пам`ять серця відносить нас у ті страшні, здавалось безнадійні 902 дні 1941-1944 років, коли нацистський чобіт топтав білоцерківську землю і сіяв на ній горе і смерть. Весь цей час гітлерівці плюндрували наше рідне місто, катували і розстрілювали військовополонених та мирних жителів, відправляли у рабство до Німеччини молодь, грабували і нищили заводи та фабрики.
          Та настав той довгоочікуваний час, коли з жорстокими боями у Новорічну ніч війська Першого Українського фронту підійшли впритул до Білої Церкви. Визволення міста розпочалося 1-го січня 1944 року. Окупанти вперто чинили опір. Стратегічні пункти міста переходили з рук в руки. Після чотириденних запеклих боїв із гітлерівцями розпочався штурм міста. Воїнам доводилося звільняти вулиці буквально по метру. 1118 радянських і 89 чеських та словацьких вояків склали свої голови у тяжких боях за місто над Россю. Усі вони знайшли вічний спочинок у білоцерківській землі. 500 визволителів Білої Церкви нагороджені орденами та медалями. Подвиг кожного воїна-визволителя, що віддав життя за наше  Білу Церкву, гідний слави у віках.
          Вдячна пам`ять зібрала 4-го січня сивочолих ветеранів, дітей війни, афганців, творчу інтелігенцію у святково вбраній залі Центральної бібліотеки на урочисте засідання клубу “Землянка”,  присвячене 72-й річниці визволення міста від нацистських окупантів.
          Відкрила зустріч завідуюча бібліотекою Людмила Чупак. Вона привітала учасників зібрання з річницею визволення рідного міста, а також з Новорічними та Різдвяними святами, побажала усім міцного здоров`я, довголіття, достатку, миру і спокою на нашій рідній Україні.
          Слова вдячності за мирне небо і побажання здоров`я ветеранам, усім тим, хто відбудовував місто від нищівної розрухи, висловив депутат міської ради Володимир Гламазда. Він вручив квіти і цінні подарунки героям-визволителям та запевнив, що міська влада зробить усе, щоб вони почувалися потрібними та захищеними.
    Голова клубу “Землянка”, полковник у відставці Володимир Мартак і активний член клубу, полковник у відставці, Анатолій Осін, нагадали присутнім про хід бойових дій кінця 1943-початку 1944 років, що передували визволенню Білої Церкви і району від гітлерівської навали та про найбільш важливі епізоди героїчного штурму міста.
          Ветерани німецько-радянської війни … Невблаганні роки вже забрали більшість із них до кращих світів. А ті, що залишилися, з великим задоволенням приходять у “Землянку”, щоб поділитись спогадами про свою фронтову молодість. Це Павло Федорович Гайовий, Іван Терентійович Бабенко, Михайло Ничипорович Тропотяга, Іван Васильович Чайка, Сергій Павлович Гусєв. Ні роки, ні хвороби, ні втрати не стерли з їхніх облич лагідних посмішок, не згасили іскристих вогників у добрих очах. Обійми, спогади, сльози, сміх … Визволителі згадували свої фронтові дороги, застерігали нащадків берегти найдорожче – мир.
          Потеплішало на серці учасників засідання від задушевних пісень – “Журавлі”, “Білі берези”, “В землянці”,  у виконанні героя-підпільника Івана Васильовича Чайки  та ветерана збройних сил Віктора Яковича Бількевича.
         А літературно-музична композиція  воєнної тематики, виконана солістами вокальної групи “Гуте Фрайнт” під керівництвом Жанни Рудянської, зволожила очі, схвилювала серця, подарувала декілька незабутніх хвилин усім учасникам заходу.
          Чим далі невблаганний час віддаляє від нас цю визначну подію – визволення міста від нацистських загарбників, тим значимішим стає подвиг героїв війни. Невмируща пам`ять про тих, хто поліг у боях за Білу Церкву, закарбувалася не лише на скрижалях історії, а й у серцях вдячних нащадків.

    Любов Вилегжаніна, провідний бібліотекар ЦБ.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 51496 читачів!

Це більш ніж 26% населення всього міста!

Докладніше