• “Той, що спостерігає світ...”

          22 вересня у читальній залі центральної бібліотеки відбулася зустріч білоцерківців з одним із найцікавіших українських літераторів, письменником та журналістом Мирославом Дочинцем.
          У зустрічі взяли участь працівники та читачі книгозбірень міста, освітяни, письменники-краяни, журналісти, творча інтелігенція. Директор міської ЦБС Раїса Григоренко представила шанованого гостя присутнім та подякувала Людмилі Супрун – поціновувачці творчості письменника, завдячуючи якій стала можлива ця зустріч.
          Мирослав Дочинець є автором близько двадцяти книг: “Він і вона”, “Краєвид із жінкою”, “Хліб і шоколад”, “Руки і душа”, “Лис”, “Дорога в небо – до людей”, “Булава і серце”, “Місячна роса”, “Вічник”, “Криничар”, “Горянин”, “Світован”, філософсько-психологічних заповітів карпатського мудреця “Многії літа. Благії літа”, що стали українськими народними бестселерами. М.Дочинець – член Національної спілки письменників України. За плідну і самобутню творчу діяльність відзначений низкою літературних премій, у тому числі трьох міжнародних, а також відзнакою “Золотий письменник України” за найбільші наклади. В 2014 році за романи “Криничар” та “Горянин” удостоєний Національної премії ім. Т.Шевченка. 1998 року заснував у Мукачеві видавництво “Карпатська вежа”, в якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж п`яти років понад 100 видань. Як видавець втілює різні видавничі проекти, зокрема опікується серіями книжок “Домінія слова”, “Трава Парнасу”, “Книжкова полиця Вічника”. Допомагає бібліотекам України літературою.
          Книги М. Дочинця масово ширяться серед читачів, викликають все більший інтерес за межами України. За романами “Лис” та “Вічник” готуються знімати кіно. “Вічник” також інсценізовано студентським театром у Лондоні. З ініціативи педагогів підготовлено й видано версії книжок для дітей – “Бранець Чорного Лісу”, “В`язень замку Паланок”, “Напутні дари – для дітвори”.
          “Твори М.Дочинця “підмикають” читача до інтелектуального поля всієї літератури. Це окремий материк нашої літератури” (М. Слабошпицький). Це книги “глибокого дихання” (В. Базилевський), “книги, принесені янголом” (П. Сорока). А роман “Вічник” відомий літературознавець і громадський діяч Є.Сверстюк назвав “книгою століття”. І всі згоджуються, що одним із “головних героїв” його творів є стихія мови,  навіть більше – лексикографія письма. Його проза перекладалася російською, угорською, словацькою, румунською, польською, французькою, італійською, англійською, японською мовами.
          Пан Мирослав, відповідаючи на питання: “Як ви самі представилися б читачам?”,  називає себе: “Спостерігач. Той, що спостерігає світ, у тому числі й світ людей. Спостерігач, слухач, глядач.”

          В Україні не знайдеться, мабуть, жодного письменника, чию творчість обговорювали б так широко, як це роблять із книжками Мирослава Дочинця. Його книжки займають топові позиції у рейтингах книгарень, високо підносять маєстат нашого українського слова. Яскраві особистості та їхні влучні сентенції рясніють у кожній книжці письменника, пробиваючи шлях до читачів різного віку та соціального статусу.
          Переглядаючи свої нотатки із зустрічі, ловлю себе на думці, що вони здебільшого нагадують підбірку афоризмів. Пан Мирослав справжній філософ, цікава, неординарна людина: “Мій хрест, моя покута – це писання …моя доля”, “Книга – це продукт духу”, “Письменнику найбільше заважають слова …важко вибрати одне, з такої їх великої кількості...”, “Темноти у світі дуже багато і виплескувати її на папір – це злочин ...Слово – це світло”, “Пустоту обов`язково треба заповнювати...”.
          Про свою творчість Дочинець каже таке: “Кожного разу, починаючи книгу, я навіть не знаю, чим вона закінчиться. Чесне слово! Я живу серед своїх героїв, вони ведуть мене за собою та щоразу чогось вчать. Тобто кожен роман – це  конспект певного духовного піднесення”.
          Письменник розповідає, що книжки свої пише як музику, коли приходить натхнення. До речі, над книгою  “Многії літа. Благії літа” Мирослав Дочинець працював протягом 16 років...
          Дві години зустрічі пролетіли майже непомітно. Вокальний ансамбль “Калина” подарував письменнику віночок своїх пісень, шанувальники віддячили квітами і стало сумно, що дійство закінчилося, але залишилася можливість, як сказав пан Мирослав, “продовжити нашу бесіду в книгах”.
          Відстоявши довгу чергу, щоб отримати автограф письменника, вирішую одну із щойно придбаних книг подарувати доньці, бо дуже хочу поділитися із найріднішими світлим почуттям радості, яке виникає при спілкуванні з творчістю Мирослава Дочинця.

    Олена Бульда.





    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 51496 читачів!

Це більш ніж 26% населення всього міста!

Докладніше