• Для вас, поціновувачі поезії

          Нещодавно літератор-краянин Петро Савченко подарував бібліотекам міста свою збірку віршів “Народження пісні”. Ось що пише про автора у передмові до книги Володимир Іванців:

    Друге призначення

          Через “Заспів” – літературну студію (пізніше – об`єднання), в яку під цією назвою півсторіччя тому трансформувався літгурток при редакції міськрайонної газети (тепер – “Замкова гора”) пройшли десятки людей, Одним, юним, він допоміг визначитися з вибором професії вчителя чи журналіста, другим осягнути ази версифікації (для доброго десятка теперішніх членів НСПУ став початковою школою літературної майстерності), декого протверезив щодо своєї перспективи в царині Слова (щоправда, лише один шукач пенсійного хобі подякував за пораду закинути перо, послухавшись якої, оволодів пензлем).




          Петро Савченко прийшов у “Заспів” па початку 1970-х. Перші поетичні спроби його були схвалені. Особливо симпатизував їм Юрій Ковалів (тепер доктор наук, професор, лауреат Державної премії їм. Тараса Шевченка). Вірші новачка друкувалися в щомісячній “Літературній сторінці” газети. Та невдовзі Петро зник з літературних обріїв міста. Ми навіть подумали було, що військова служба повела його у світи: чоловік служив у 72-й дивізії (тепер – героїчна мотострілецька бригада ЗСУ). Друга з`ява уже відставного прапорщика з добіркою віршів сталася на зламі століть, та й… знову пауза. І ось лише торік об`явився в офісі “Просвіти” з кількома амбарними книгами, списаними віршами.
          У тих віршах все його життя. Прожив його не марно. П`ятеро дітей виростили з дружиною Надією, забезпечили “стартовим капіталом”. Батьків на старості доглянули. По військовій службі – нелегка праця коло землі, на успадкованих ґрунтах у селі. Тривога за окупованих у Криму дочку з сім`єю. І все ж ... “хоч невеличку збірочку видати б!”. У цьому бажанні не марнославство, чим грішить немало паперопсувачів, не дослухаючись, та й не питаючи доброї поради, а хазяйновитість хлібороба, який переймається, щоб не пропала марно його праця й на духовній ниві.
          Можемо пошкодувати, що життєві тарапати не дали змоги авторові більше уваги й труда віддати цьому своєму призначенню. А читачеві пропонуємо те з його доробку, що не розчарує.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 51496 читачів!

Це більш ніж 26% населення всього міста!

Докладніше