• “ЛЮБОВ ДО РІДНОГО КРАЮ”

    Микола Дмитрович Касьян народився у 1938 році на мальовничій Волині, в багатодітній родині заможного селянина – землероба. Землі Західної України на той час перебували під владою Польщі, а тому полонізація суспільного життя не змогла не знайти відображення у творах білоцерківського письменника, особливо тих подій, що викарбувались і назавжди залишилися в його пам`яті.


    Дитинство М.Д.Касяна забарвлене лихоліттям Другої світової війни : окупацією рідного краю німецько – фашистськими військами, розпалюванням збройного україно – польського конфлікту, діяльністю ОУН – УПА та червоних партизанів.

    Родина зазнала значних поневірянь і жила в постійній тривозі. Та не зважаючи на важкі часи , письменник таки закінчив Кратівську сільську школу і у 1957 році вступив до Київського медичного інституту. Після його закінчення проходив службу на Військово морському флоті СРСР протягом восьми років, три з яких – на ядерному полігоні острова Нова Земля.

    Після демобілізації за станом здоров`я оселився в Білій Церкві , звідки родом його дружина Лариса Іванівна Касьян(Галкіна). З 1970 року до 2002 року працював лікарем в обласній стоматологічній поліклініці. Двічі обирався головою міського комітету профспілки медичних працівників. Має двох дітей та онука.

    Великий творчий потенціал , новаторський підхід і змалювання життя “без прикрас” не може залишитися поза увагою , якщо ми говоримо про розбудову стабільної та демократичної держави.

    Творча спадщина М.Д.Касяна невелика: “Я родом з Волині”(2005), “Під грифом “Цілком таємно””(2005) та “Спогади як сповідь”(2007), але праці гідні того , аби популяризувати їх, бо кожен твір – це окремий світ, пережиті емоції та враження , що переповнюють серце майстра слова.

    Миколо Дмитровичу, ваше бачення Соборної України?

    Соборна Україна – це Україна, яка має власне бачення майбутнього та стратегію розвитку, сприяє вихованню громадянина та має національну ідею, що сприймається більшістю. Ми - сини України , тож маємо пам`ятати історію українського народу і не цуратися рідної мови , національної культури та православної віри.

    А що, на Ваш погляд , заважає, чого бракує, аби держава поступово розвивалася?

    На превеликий жаль , патріотично налаштованої молоді переважна меншість. Сьогодні пріоритети інші. А Україна втрачає моральне обличчя, адже зневага, прагматизм і невміння співчувати є основою виховання майбутньої еліти. Молодь не бажає знати історію України; про реформування збройних сил України можна хіба що мріяти, а програми організацій , які сприяють національному відродженню , не фінансуються, а тому являють собою набір гасел.

    На що особисто Ви сподіваєтесь?

    Сподіваюся, що українці будуть цінувати землю . А зважена політика урядовців відкриє Україні шлях до НАТО.

    Тема .-2008 .- 31 января .- С.10.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше