• Вміння любити

          У бібліотеки Білої Церкви надійшла четверта книга Олена Мартузаєвої “Рука судьбы”. Книгу супроводжує стаття завідувачки центральною бібліотекою Людмили Чупак про автора та цю збірку віршів.

          Одного весняного дня до мене в кабінет зайшла усміхнена жінка і, трохи хвилюючись, сказала: “У мене вийшла книжка... Можна мені подарувати її вашій бібліотеці? Якщо вона Вам сподобається, звичайно... Прочитайте і зателефонуйте мені, будь ласка”.
          Чесно кажучи, нічого особливого я не очікувала. Жінка виглядала занадто щасливою, щоб бути талановитою (що поробиш? Стереотипи завжди будуть превалювати над нами). Графоманів на своєму віку я бачила немало, а друкуватися зараз може кожний, тому я відповіла: “Навіщо чекати? Я вам можу одразу висловити свою думку”, і відкрила “Контрасти”.
          Перші слова, що мене просто вразили, були написані під назвою книги – “сповідь графоманки”. “Ну, хоч із гумором та самокритичністю у дамочки все у порядку!” – подумала я. І почала читати вірші. А далі просто сталося диво: я бачила світи, змальовані автором, я переживала заново всі ті почуття, які вважала вже давно втраченими ... і відірватися від віршів не могла.
        




          – Ну, як?.. – спитала в мене пані Олена.
          – А, знаєте, мені дуже сподобалося!!!
          I раптом очі авторки засяли таким дивним сяйвом, що воно могло зігріти і освітити весь світ.
          “Звідки?! Як?! ця безтурботна жінка могла вгадати майже все про моє життя, прочитати мої думки і зуміти їх висловити?! – думала я. – Не може бути, щоб земна жінка жила такими почуттями і так легко, граючись ділилася ними з навколишнім світом”.
          Так відбулося моє знайомство із Мартузаєвою Оленою. Пройшло декілька років і пані Олена стала не просто моєю доброю знайомою, а ще й справжнім другом нашої бібліотеки.
          Її вірші легко читаються і добре сприймаються читачами. Майже кожен можна покласти на музику. Вони наповнені ніжністю і любов`ю, печаллю та співпереживанням, роздумами про сенс життя і вічність, яскравими пейзажними замальовками.
           Читаючи їх, відчуваєш, що авторка дивиться на життя з оптимізмом і легким гумором. Хоча в деяких віршах зустрічається неприхований сарказм та цинізм.
          Свої вірші пані Олена присвячує чоловікові, сину, друзям, знайомим, подругам, але найбільше вражають ті, які присвячені мамі – вони пронизані великою любов`ю, тремтливою ніжністю і безмежною вдячністю.
          У кожну свою поезію авторка вкладає глибокий філософський зміст, органічно поєднуючи мудрість із банальністю. Вона досить уміло і вдало використовує несподівані і яскраві метафори: “гончих смерть пустила по чужому следу”; “приговор любви суров, наверно”; “чувства лупят по плечу”; “хмельной луны избранник”; “старик-февраль”... Майже кожен вірш носить в собі елемент несподіваності: починаєш читати занадто філософський вірш. а закінчуєш його читати із сльозами від сміху... Подібні прийоми роблять вірші чарівно привабливими і неординарними.
          Тож хочу побажати пані Олені творчого горіння, нових книг, шанувальників, вдячних читачів і гарних спонсорів.

    Людмила Чупак, завідуюча ЦБ.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 51496 читачів!

Це більш ніж 26% населення всього міста!

Докладніше