• “НЕ ЗОВИТЕ МЕНЯ. Я УШЕЛ – МЕНЯ ВРЕМЕННО НЕТУ” (В.Шаров)

    (Слово пам`яті про Василя Дмитровича Шарова, білоцерківського поета, члена Національної спілки письменників України, який так несподівано покинув цей світ)

    Василь Шаров, хоч би як не протестувала наша свідомість проти його передчасної смерті, уже став літературною історією Білоцерківщини, частиною нашої духовності. Богині його долі не були занадто прихильними до нього .


    На 52 році обірвалось його життя.

    Він прожив на світі лише 51 рік, але назавжди ввійде в історію літератури рідного краю. Поезія В.Шарова наповнена душевною добротою і незгасимою любов`ю до всього чесного, гуманного, справедливого: В реальности предвиденных невзгод, Где рушатся привычные устои, Нам остается только и всего: Стремленье жить – желательно достойно.

    Поезії В.Шарова пройняті любов`ю до рідної землі, до отчого дому, до людей. Значне місце у творчості поета знаходить краса Білоцерківщини, де він народився і виріс, та Сибіру, де літератор працював та набирався життєвого досвіду.

    Згадуються теплі і щирі зустрічі Василя Дмитровича Шарова з працівниками Білоцерківської центральної районної бібліотеки та бібліотек району, з учнями ЗОШ с.Матюші, та с. Пилипча, виступ поета у с.Яблунівці біля пам`ятника М. Вінграновському, відомому українському письменнику та кінорежисеру: Лежить переді мною лист паперу – Моя біда і мука, поклик мій. Засію слово в нього, як в ріллю... ...На фоні всіх щоденних веремій Моя біда і мука, поклик мій- майбутні вірші. (перекл. І.Римарука)

    А як натхненно та цікаво розповідав Василь Дмитрович про життя і творчість великого письменника К.Паустовського на ювілейному вечорі в с.Пилипчі, талановито читав прозу письменника. У його віршах, які поет представив на цьому вечорі, відчувалась така ж любов до рідної природи, свого краю, як і у творах Паустовського.

    Творчість Василя Шарова далеко не однозначна. Осягнення змісту його поезій дається не кожному, адже це не вірші- одноденки, а глибокі за своїм філософським змістом та задумом твори: Где мой Исток и где мое Начало?.. …Я из Василиев… И повторяются Василии, И невозможен мир без них.

    Високу оцінку творчості В.Шарова дали уславлені українські письменники, “метри” українського слова, лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка В.Міняйло, В.Забаштанський, поет Василь Герасим`юк: “Поет приймає тільки те, що пережив особисто, що пройшло крізь серце – хай і з гіркотою нездійсненного, хай і з болем втрат. Але тільки такому вірить.”( Із передмови до книги В.Шарова “Время исповеди»).

    Василь Дмитрович був безсумнівно людиною великого таланту. Він цінував творчі здібності молодих послідовників. У березні 2007 року В.Шаров брав участь як член журі в щорічному районному конкурсі читців - декламаторів з нагоди дня народження Т.Г.Шевченка “Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття”. Конкурсанти у свою адресу почули не лише критику, але й слова підтримки, розуміння.

    У Василя Шарова за підтримки колективу Білоцерківської центральної районної бібліотеки планувалось багато творчих зустрічей на Білоцерківщині, дуже важливим є визнання його таланту та літературного доробку широким колом читачів, тому що поезія живе лише тоді, коли має щирих шанувальників. І таким визнанням таланту В.Шарова стало присвоєння йому звання лауреата Білоцерківської літературно – мистецької премії ім. Нечуя – Левицького (посмертно), про що повідомив на вечорі пам`яті А.І.Кульчицький, поет – пісняр, заслужений працівник культури України.

    Його поезія залишиться близькою і зрозумілою для кожного, хто безмежно любить свою малу батьківщину, свою сім`ю і родину. Пам`ять про поета буде жити на теренах Білоцерківщини, а поезія – знаходити свого вірного та розуміючого читача.

    Эх, судьба моя с пятнами белыми, В перспективе – с чертой «итого…»,- Жаль, что больше, чем сделал и сделаю, Я не сделаю ничего. Не узнаю, что мог бы он сделать Из последних дарованных сил, Этот парень из города Белая Церковь на берегу Роси. Я всю жизнь ваши судьбы читаю. Вы уж как – то – мою. Без меня…

    Оксана Бондар, завідувачка відділу центральної районної бібліотеки.

    Юр`ївська земля .- 2008.- 10 січня.-С.8



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 51496 читачів!

Це більш ніж 26% населення всього міста!

Докладніше