• Літературне життя Білої Церкви і бібліотеки: роздуми і практика роботи

          Бібліотека – інформаційна база суспільства України.  Література повинна спонукати читача задуматися, аналізувати, співпереживати, стверджуватися тому, що вона визнає багатство душі, світлість помислів, реалізм у висвітленні сьогодення, духовне пізнання, виховання у читачів інтересів до пізнання світу та найкращих рис людини за умови, що книга висвітлює актуальність, оригінальність, неповторність тем. Щоб цікаво писати, потрібно відчувати пульс часу.
          Дослідженню літературного процесу в нашому місті я присвятила майже 34 роки, видавши у співавторстві, уклавши, написавши 27 бібліографічно-методичних та літературознавчих видань, присвячених творчості письменників-краян Анатолія і Галини Гаїв, Андрія Гудими, Таїни Братченко, Володимира Дідківського, Віктора Євтушенка, Віктора Грабовського, Володимира Іванціва, Віктора Міняйла, Костянтина Мордатенка, Галини Невінчаної, Ніни Опанасенко, Тамари Павленко, Юрія Павленка, Тетяни Шарової, Василя і Володимира Шарових, Євгена Чернецького, Анатолія Кульчицького, Тамари Житовоз, Наталії Вареник; художників Білої Церкви, лауреатів міської молодіжної літературно-мистецької премії ім. М.Вінграновського, лауреатів міської літературно-мистецької премії ім. І.С. Нечуя-Левицького... Підготовлено електронний варіант антології, присвяченої Білій Церкві.
          Наша ЦБС зробила більше десяти подань кандидатур на здобуття літературно-мистецьких міських та Київської обласної премій. Численні рецензії, відгуки, виступи на білоцерківському радіо, у літературній світлиці, презентації книг, літературні вечори наших поетів і прозаїків дають змогу стверджувати про володіння темою, до якої звертаюся.
          Ні для кого не секрет, що життя книги залежить від читацького інтересу до неї, від того, як вона розкриває дійсність, як допомагає не тільки пізнати себе, а й зрозуміти світ, що нас оточує, а ще немаловажне те, як вона впливає на інтелектуальний розвиток та духовне зростання молодої людини і мова книги не архаїчна, а сучасна.
       

          Бібліотекарям на роду написано зберігати кожну книжку і популяризувати її. І хоча, на жаль, інтерес до читання значно зменшився, та є книги, які на слуху, а інтерес до творчості окремих авторів – постійний, адже сьогодення переповнене протиріччями, а письменники – акумулятори думки, ерудити, у деякій мірі, навіть, консультанти. І це не залежить від заслуг чи почесних звань автора. Регулярний моніторинг популярності творів письменників-краян серед читачів, а це їхні запити конкретних творів, оцінка прочитаних ними книг, адже при відвідуванні бібліотеки та обміні книг, вони залюбки діляться своїми враженнями і думками про літературний твір. Сучасний читач, як правило, дуже освічений і вибагливий. Його ніякими професійними прийомами чи байками не заставиш взяти для прочитання ту книгу, яка йому не до вподоби. Кожен прагне дізнатися свіжий погляд на оцінку сучасності, правду, гостру думку, тверезий аналіз і цікаве подання дійсності. І тут ніякої ролі не відіграє ані вік автора, ні його стать чи кількість виданих ним книг, адже якщо зважити на широкий потік інформації, яку сучасний читач отримує не тільки через друковані джерела, а ще й електронні, то зауважу, що цих просунутих читачів можна назвати вибагливими книжковими дегустаторами-гурманами. Підтвердженням цьому свідчать їхні смаки і запити. На запитання: “З ким би з авторів хотіли поспілкуватися?” – найчастіше звучать відповіді: “Таїною Братченко, Галиною Гай, Вірою Гутник, Галиною Невінчаною, Аліною Третяк, Оленою Мартузаєвою, Костянтином Мордатенком, Володимиром Дідківським, Анатолієм Кульчицьким, Олександром Виговським...” Поезією у прозі називають читачі ліричні етюди Миколи Осики. Із задоволенням читаються збірки Павла Ральченка. Часто читачі запитують твори Віктора Міняйла. І великий інтерес до молодого автора – Юрія Гая, хоча Юрій, за твердженням його мами Галини Семенівни, зовсім не любить публічності та його “Психотерапевт” – дуже затребувана книга і змушує говорити про талант літератора, про вміння “зачепити” читача за живе. На жаль, вона вже стала раритетом, і в бібліотеках її вдень з вогнем не знайдеш.
          Читацький інтерес не спадає і до творчості Олександра Виговського, ім`я якого останнім часом стало журналістським брендом Білої Церкви. У літературних творах О.Виговського показана доля людини, розкрита її індивідуальність у нелюдських умовах існування на самому дні суспільства (“Горохова – forever”). Через душевний біль автора дізнаємося про одвічні людські почуття літературних героїв. Автор культивує правду і щирість у людських взаєминах, любов до святого і вічного: батьків, батьківщини. І не має у душі його героїв глибиннішої печалі за спокуту гріхів, вчинених людиною. Книги О.Виговського про призначення людини на землі, здатні залишати в душах читачів емоції, які дають привід для роздумів, а головне – відчути себе частинкою спільноти, що у майбутньому дасть їм можливість стійко долати життєві негаразди та мати власну життєву позицію (“Душа під № “Дубль-А-1п”).
          Кожен герой Олександра Виговського – це окремий світ, зі своїми болями і радощами, сподіваннями, надіями і цінностями, а проект “Штучне життя “ – це не тільки мандрівка у часі, а й попередження про суспільний апокаліпсис, “гіпертрофована чутливість, сумління та позамежне почуття відповідальності” автора перед сучасниками. Книги цього автора сьогодні породжують дискусії між читачами, задушевні бесіди, захоплюючі відгуки.
          За свою більш як сорокарічну діяльність на бібліотечній ниві, я не пам`ятаю жодного випадку, окрім презентації книг О.Виговського, щоб на презентацію до автора у бібліотеку завітали сам Владика єпископ Білоцерківський та Богуславський Августин, протоієрей Валерій Яблонський, що свідчить про важливість тематики книг цього автора для сучасного читача. Чесність, правдивість, вболівання за долю держави, щирість, справедливість і прагнення долучитися до усіх добрих справ, викликають повагу і довіру до харизматичної особистості О.Виговського, а талант літератора – цікавість до його творів.
          Бібліотекарям часто “закидають”, що ми не запрошуємо наших авторів на зустрічі, не популяризуємо літературу краян. Але ж зараз читачі самі пропонують з ким би вони хотіли поспілкуватися в бібліотеці у вільний час. У клубах Академії пенсіонерів, створених благодійним фондом К.Єфименка, завжди раді бачити усіх літераторів Білої Церкви. А ще ми популяризуємо творчість краян на літературних годинах, годинах поезії, книжкових виставках, літературних вечорах.
          Про те, як багато значить у нашому житті книга, зайве й говорити, тому вже декілька років діє акція “Подаруй бібліотеці книгу”. Маємо багато небайдужих авторів, які передають у дар бібліотекам свої книги. За це ми дуже вдячні В.Іванціву, К.Мордатенку, О.Виговському, О.Мартузаєвій, Л.Осиці (вдові М.Осики). Книги Євгена Чернецького подарували книгозбірням меценати В.Полочанінов та благодійний фонд К.Єфименка.
    Ми з радістю приймаємо книги від усіх дарувальників, адже принадний і різноманітний величезний світ рине до нас із книжок. Що таїться в них? Які цікаві люди й події? Могутність, мудрість і краса літератури відкривається у всьому своєму безмежжі тільки перед людиною освіченою і, щоб побачити й оцінити талант іншого, потрібно мати щонайменше великодушність і людинолюбство.
          Кожен може вибирати сам собі книгу до смаку, згідно своїх уподобань і смаків, а різні у тій чи іншій мірі упереджені чи неупереджені заяви про їхню цінність ніякого значення для нього не мають. Прикро, що в одного з письменників стало звичкою “допікати” бібліотекарів своїм критиканством і вимогою не брати в дарунок книги тих авторів, які йому не до вподоби, перебравши на себе право безапеляційного судді. Але ж це вже колись ми проходили, наскільки мені не зраджує пам`ять. Дивує і викликає спротив така поведінка і його неприйняття сучасного літературного процесу, що свідчить про обмеженість інтелекту та про те, що ніхто не має морального права заперечувати іншому творити. Читач сам розбереться чи буде книга затребувана, чи припадатиме пилом на стелажі.
          “Бібліотека – це відкритий стіл ідей, за який запрошений кожен,” – говорив про бібліотеку О.Герцен. Реальне життя підтверджує цю мудрість.


    Тетяна Біла.




    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 51496 читачів!

Це більш ніж 26% населення всього міста!

Докладніше