• Поетичні лабіринти..

          У читальному залі бібліотеки №8 відбулася зустріч з Миколою Сергійовичем  Мазуренком, автором поетичних збірок “Ціна життя” (2010р.), “Вода, що тече” (2012), “Жди меня” (2013), “Новий мир” (2013), “Якщо кохаєш, то живеш”. У  цьому році вийшов його роман “Особое задание майора Грескина”. Ще запросили ми на зустріч з нашими читачами Олену Мартузаєву, котра принесла для читачів у дарунок нову збірку своїх поезій  “Лабиринты моей души». Першою книгою її віршів була збірка “Контрасты”.
          Зустріч залишила у серцях читачів теплі і душевні спогади. Спочатку Микола Мазуренко розповів  про свою творчість, почитав вірші, а потім слово взяла пані Олена.
          Настрою цієї жінки можна позаздрити, як і її думкам, котрі свіжістю і неповторністю вилилися плавними римами на листки паперу. Вірші розкриваються перед читачами маленькими філософськими сюрпризами, що робить їх романтичними, неповторними і знайомими, бо взяті із життя.
          Поетка з почуттям гумору декламувала вірші і так же гумористично розповідала про свою творчість, в якій немалу роль відіграла її мама. Хотіла стати хірургом, але життєві обставини привели на філософський факультет. Кілька місяців працювала у школі. А далі різні професії: завідуюча бібліотекою м`ясо-молочного технікуму, викладач кафедри бухобліку у Білоцерківському університеті, робота в податковій  інспекції. Звичайно, при такому колоритному житті і філософія поезії пані Олени колоритна. Про це свідчать її вірші, які ми пропонуємо вам прочитати.

    Осень – не спросит, весна – не красна,
    Лето – отпето, зима – не страшна.
    Все чередою приходит, уходит,
    Только погода меня не заводит:
    Осенью – насморк, а летом сгораю,
    В зиму судьбу на коньках догоняю:
    Шмякнулась больно, потерла ушиб.
    Жизнь не догнала, а жребий пришиб.
    Да и весной не отходит душа…
    Все надоело…Но жизнь – хороша!

    ***
    Я, приходя домой, снимаю маску,
    Кладу ее в комод, беру другую…
    И окунаюсь в жизнь свою, как в сказку,
    Где в разных лицах я себя рисую.
    Перебираю маски, примеряю,
    Рассматриваю трещинки на коже:
    Вот в этой маске я тебя теряю,
    А в этой друг без друга мы не можем…
    А это что за маска? Я не знаю!
    Какой красивый и печальный вид…
    Я наклоняюсь ниже и вздыхаю:
    На дне комода зеркало лежит.


    Валентина Тимошенко.

     



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 51496 читачів!

Це більш ніж 26% населення всього міста!

Докладніше