• “Алло! Слобода на дроті” Андрія Гудими – гумористична повість у придибенціях розпочала шлях до читачів

          Книга, з якою ми сьогодні знайомимося, багато в чому незвичайна. Адже поет, прозаїк, драматург, публіцист, науковець написав за чотири з половиною місяці книгу не тільки у новому для себе жанрі, а й дещо новому і для нас – у придибенціях.
    Ось як тлумачиться це слово:
          Це прозаїчний, гумористично-сатиричний жанровий різновид літератури, який започаткував Микола Сом – придибенція. Значення і тлумачення цього слова не містить жоден словник. Але ж таке слово в українській мові може походити від дибати  чи придибати? Отак, неспіхом дибав чоловік подумки по пережитому, надибав у закутках пам`яті кумедну бувальщину – от і вийшла така собі придибенція. Фейлетон і не фейлетон, гумореска і не гумореска, вишнева усмішка і не усмішка, а саме пригода – придибенція із власного життя. У тому й суть, що це освітлена особистим сприйняттям весела та смішна пригода, – так пише Віталій Карпенко про придибенції. У доброму посміху вловлюється мудрий гумор талановитого письменника. Сміховинні ситуації та гостре слово майстра захоплює читачів. Лукава самоіронія, парадокси та трафарети системи нагадують нам недалеке минуле. Та не будемо переказувати. Потрібно читати, щоб відчути у сміхопридибенціях риси давно і недавно минулих часів, побачених поетичним зором крізь призму гумору і сатири.
         

           Чотирнадцять розділів складають гумористичну повість: “З миру по нитці”, “Під золотими липами”, “Золота пора”, “Вужики у поті чола свого”, “Святий Авраам на зілля зорав”, “Посада – не бий лежачого”, “Біда сама не ходить”, “Чоловік і жона – одна сатана”, “На останній стадії соціалізму”, “Страсті тітки Павлини”, “Сирві дрова не горять”, “Притамована Балабустиха”, “З паска та в пазуху”, “Чекає дід на обід...” Вже самі за себе говорять афористичні назви розділів. Не менш промовисті назви і в сорокачотирьох придибенціях. Ось лише деякі з них: “Ніде правди діти”, “На городі бузина...”, “Циганочка, гай...”, “Під фіговим листком”, “Притча во язицех”, “Поспішиш – людей насмішиш”, “Погорів без вогню”, “Попри дишля не попреш”, “У страху великі очі”, “Сивина – в бороду”, “Не мала баба клопоту”, “За спання не купити коня”.
          Народна мудрість, як уже давно відомо, підмічає усі сторони життя людини, що особливо притаманно творчості Андрія Дмитровича. Адже, навіть не знаючи хто автор, а прочитавши всього пару-другу сторінок, читач зразу ж впізнає гудимівський стиль написання, який не спутаєш ні з яким іншим. Відчувається, що кожен твір цього митця написаний потужним поетом-ліриком, серце якого наповнено любов`ю до життя і людей, ніжними спогадами про своїх земляків, вірністю тій землі, звідки ступив у світ.

    І раптом захотілося в село.
    Як хвилям – цілувать весло,
    Як стиглим пшеницям – коси,
    Як травам – щедрої роси,
    Як дичці – медяного плоду,
    Як дітям хочеться польоту.
    Так раптом
    Захотілося в село...
          Кожен розділ розпочинається “анонсами з акцентом” за визначенням самого прозаїка.
          Презентували книгу 25 листопада у читальній залі центральної міської бібліотеки бібліотекарі Інна Кабула, Тетяна Ніконенко, Ганна Нагорна, Людмила Чупак, Катерина Волинець, Ксенія Гнуда, письменник Володимир Іванців  та ведуча заходу Тетяна Біла. Автор Андрій Гудима відповів на запитання присутніх.
          Книжкова виставка “Творю, як молитву, слово щире й просте”, організована працівниками центральної бібліотеки, присвячена творчості письменника, розкрила літературний шлях митця.
    ... А стежка, згадками багата,
    Як та вервечка – до воріт,
    Ще крок. І ще...І – рідна хата,
    Звідкіль, – як на долоні, світ.
                                                Тетяна Біла.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 51496 читачів!

Це більш ніж 26% населення всього міста!

Докладніше