• Театральне життя міста

    Свято, яке завжди з нами

    Театр...Особливе, ні з чим не зрівняне диво мрій і реальності, любові й піднесення, яке спонукає глядача по – новому осмислити навколишній світ і себе в ньому. Театр – чарівна казка, добро і мудрість, дійство і життя...Дух, що панує там, надихає і підносить людину, дарує естетичну насолоду й пробуджує найкращі людські почуття.


    28 вересня учні й студенти, учителі й письменники, видавці й газетярі, бібліотекарі й пенсіонери – одним словом, усі читачі та книголюби – стали співучасниками знаменної в театральному та й загалом усьому культурному житті міста події – прем`єри вистави Київського обласного музично – драматичного театру імені П.Саксаганського за п`єсою В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта”. У ній поруч з визначними талановитими майстрами сцени успішно дебютували молоді актори.

    Прем`єра вистави стала справжнім святом краси і натхнення. Невмируща шекспірівська драма в постановці Олександра Рожкова поновила репертуар театру. Надзвичайно оригінальні костюми акторів та художнє оформлення сцени, які створила художниця Тетяна Чухрай , із самого початку дійства створили особливий настрій і атмосферу в глядацькому залі. Вистава вражає своєю динамічністю, актуальністю теми: адже тема кохання вічна. Неперевершена майстерність гри заслуженої артистки України Лідії Дяченко в ролі Мамки, як і отця Лоренцо у виконанні Івана Калініченка, та Капулетті, якого представив заслужений артист України Микола Кам`ярук, гідно поцінована глядачами, не раз переривалася гучними оплесками із залу. Та не менші симпатії, любов і підтримку дружніми аплодисментами отримали й дебютанти, головні герої вистави. Їхня гра – це нестримний вибух енергії, це особливий шарм і аура, всеперемагаюче бажання творити й дарувати радість своєю творчістю, надзвичайна емоційність, пластика, врешті – решт, особлива енергетика, яка притягує до них симпатії глядачів, зачаровує і примушує співпереживати разом з їхніми героями. Бажання заявити про себе, розкрити свій талант, а нам, глядачам, відкрити не тільки своє ім`я, а й донести частину своєї душі, її переживання, частину своїх (а не тільки їхніх героїв) помислів радує.

    Чистота, молодість. Безпосередність та іскра Божа відкрилася глядачам у образі юного Ромео (актор – Олександр Cамійленко). Почуття нещасливого й водночас світлого, окриляючого кохання, безнадії і розпачу від розлуки з Джульєттою (актриса – Зоя Полубєдова), нерозуміння й неприйняття його сім`єю родини Капулетті – усе було проти щастя юних закоханих. Трагічна й водночас світла роль Джульєтти була яскраво й емоційно зіграна молодою актрисою. Джульєтта з її почуттями – це протест проти сірості життя й пристосовництва в ньому. Це прагнення кохати самій і бути коханою. Як маленька пташка в золотій клітці, б`ється вона серед безсердечності своїх батьків. Благання і сльози, докори і спроби випросити, вимолити в батька та матері розуміння натикаються на глуху стіну байдужості й небажання вислухати, зрозуміти й допомогти своїй дитині, що і спричиняє смерть єдиної дочки. Складний психологічний образ героїні, її душевні переживання і сумніви, сміливість і непорушність клятви, які так зворушливо і яскраво передала актриса, тривожать, хвилюють і примушують глядача перейматися тими проблемами, які постають на шляху Джульєтти.

    Вистава в черговий раз нагадала нам усім про велику силу найсвітлішого почуття, яке може зробити нас або найщасливішими, або ж, навпаки, найнещаднішими в житті. Тільки своєю смертю юні герої примирили ворогуючі між собою сім`ї. Тільки смерть поєднала нещасних навіки. Дуже шкода молодих закоханих, невимовно жаль їхніх батьків, але батьки отримали те, що хотіли отримати. Дітей убили цинізм і байдужість, злість і нерозуміння найрідніших їм людей.

    Вистава – це моральний суд над бездушністю, циністю і черствістю близьких людей, що й призвело до смерті Ромео і Джульєтти. Біль і страждання головних героїв переймають душі глядачів, яких вони застерігають від подібних вчинків, від підлості. Актори – художники своїм духом і переданими почуттями допомогли нам полинути у світ прекрасного, піднесли життя людського духу “ на сцені і зі сцени”. Світло рампи не відділило їхніх героїв від глядачів, не розділило сцену і зал: ми були єдиним цілим. Погляд, інтонації, кожний рух змусили нас переживати разом з ними, а хвилювання і симпатії глядачів визначалися відразу оплесками підтримки. І це не дивно. Актори глибоко прониклися тією епохою і проблемою, ввібрали в себе дух Шекспіра, зробивши п`єсу новою, цікавою для всіх глядачів. П`єса зіграна мовби на одному диханні, і, беззаперечно, це добрий початок на старті молодих акторів, що додасть їм впевненості, сили й вищого рівня гри в подальшій їхній кар`єрі.

    Хочеться відзначити дійсно високий художній рівень, на якому зроблено постановку п`єси, та неперевершений переклад тексту українською мовою. Глибокі враження, роздуми над побаченим відкривають перед глядачами по – новому чарівний світ життя, просвітлюють їхні душі.

    Урочисто , чуттєво, гармонійно творили театральне дійство актори, розкриваючи й утверджуючи загальнолюдські цінності, засуджуючи щоденне пристосовництво й сірість душ, підносячи всепоглинаюче прекрасне почуття – кохання. Душевний зв`язок глядачів і акторів відбувається протягом усього спектаклю. Тонко зіграні мізансцени, наповнені гострих думок монологи викривають зло і оспівують силу великих почуттів. Людські страждання, які розгорнулися перед глядачами, повинні прорости в юних глядачів досвідом, а дорослим стати наукою та допомогти очистити наші душі.

    Тож нехай складна акторська професія стане вашою гордістю, вашою правдою і вершиною, на яку б вам хотілося сходити все життя, яка підкоряється тільки наполегливій праці.

    Браво, неперевершені майстри сцени! Браво, дебютанти! Так тримати! Театр – це свято, яке завжди з нами. Бібліотечні працівники міста , наші читачі вдячні за благодійництво генеральному директору театру В`ячеславу Ускову. Адже нам було надано можливість провести зустріч із прекрасним у стінах древнього й вічно юного театру.

    Т. Біла, зав. відділом методичної та бібліографічної роботи ЦБС.

    Новини Київщини .-2007 .- №41(717) .-С.9.



    Поділись з друзями:



Біла Церква

Одними з найбільш значних культурних та освітніх
центрів міста є державні публічні бібліотеки!



Централізована бібліотечна система Білої Церкви обслуговує 50873 читачів!

Це більш ніж 25% населення всього міста!

Докладніше